ЗАНІ́КОЛИТИСЯ, иться, док., безос., кому, розм. Стати ніколи. — Я оце насилу до вас зібралась. Так заніколилося, так заніколилося!.. (Мирний, III, 1954, 130); — І до чого ж жінки розледачіли! Зокола хати не примазані, аж соромно!.. Заніколилося людям, чи що? (Рудь, Гомін.., 1959, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 231.

Зані́колитися, литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Харьк. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 72.