ЗАНУМЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до занумерува́ти. — Я хочу тільки дрібниць — акуратності. Нехай ваші дошки лежать, як у чесного продавця крам: занумеровані, з підмосточками, перераховані (Ле, Міжгір’я, 1953, 454).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 234.