ЗАНУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Ставати вошивим. Ми часом байдужіли до себе, заношувались, та що гріха таїти, іноді й занужувались, а він [командир загону] завжди з’являвся до нас свіжий, чистий, бадьорий (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 234.