ЗАНО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех.

1. Довго носячи, робити брудним, несвіжим (одяг).

2. розм. Носячи на руках, заколисувати (дитину). Йосип ще змалечку удався норовистим хлопцем: його не заколишеш ніяк, хіба на руках заносиш… (Мирний, IV, 1955, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 233.