ЗАНИ́ДІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зани́діти. Настуся була гарна, але трохи блідувата, ніби втомлена або трохи заниділа (Н.-Лев., IV, 1956, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 230.