ЗАНЕЧИ́ЩЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до занечи́стити. Занечищене бур’янами Харитоненкове поле (Горд., II, 1959, 155); * Образно. Старші письменники — учителі наші (ніде правди діти) більш прислухалися до живої народної мови, більш придивлялися до неї, ніж молодші, особливо ті, що одірвані од села, од народу і беруть за зразок не живу мову, а книжну, часто-густо покалічену та занечищену (Коцюб., III, 1956, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 230.