ЗАНЕПОКО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док., без додатка і чим. Відчути неспокій, тривогу. Вона марніла, блідла, худла. Батьки занепокоїлися її здоров’ям і стали удаватися до лікарів за порадою (Кобр., Вибр., 1954, 92); Василь зупинив машину. — Василю, чого став? — занепокоїлись товариші, відчуваючи, що не все гаразд (Довж., І, 1958, 80); Бачимо, тягнуть сапери всяке знаряддя, занепокоїлись командири, полетіла команда від уст до уст: форсувати річку (Гончар, Новели, 1954, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 229.