ЗАНЕПОКО́ЄНО. Присл. до занепоко́єний 2. Дід.. занепокоєно озирався назад, придивлявсь до шпиля, за яким розкинулося ненависне йому село та його власна оселя (Л. Янов., І, 1959, 302); Мати.. уже занепокоєно поглядала на годинник: чи швидко повернеться донька? (Збан., Між.. людьми, 1955, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 229.