ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до занепоко́їти. Сьогодні вона трохи занепокоєна тим, що Славко не прийшов (Март., Тв., 1954, 336); Дівчина була чимось дуже занепокоєна (Донч., V, 1957, 429).

2. у знач. прикм. Який виражає неспокій, тривогу; неспокійний. Я відчула на собі застережливий, занепокоєний погляд Катерини (Вільде, Сестри.., 1958, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 229.