ЗАНЕДБА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. занедба́ти 1. — Ви чули, як говорив лікар, коли й що треба заживати.. — найменше занедбання може багато зашкодити моєму здоров’ю (Л. Укр., III, 1952, 524).

2. Те саме, що зане́дбаність. В хатчині пусто, чорно, чути відразливий сопух нужди і занедбання (Фр., II, 1950, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 227.

Занедба́ння, ня, с.

1) Пренебрежете, оставленіе безъ вниманія, нерадѣніе. Защеміло серденько в моєї Лесі од того занедбання. К. ЧР. 134. Рідна мова, мова великих предків, пійшла в неї у занедбання. К. ХП. 114.

2) — себе́ само́го. Самоотверженіе. Дух повен жертви, повен занедбання себе самого для добра людського. К. Бай. 144.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 71.