ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм., заст.

1. Поневолювати.

2. Робити залежним, не вільним від чого-небудь. Заневолив своєю роботою (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 227.

Занево́лювати, люю, єш, сов. в. занево́лити, лю, лиш, гл.

1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стѣснять, стѣснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. Черк. у.

2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його зиневолить. Грин. III. 659.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 71.