ЗАМІ́ШУВАТИСЯ1, ується, недок., ЗАМІСИ́ТИСЯ1, і́ситься, док.
1. Ставати густим, в’язким, схожим на тісто. На арені Лідійський золотий пісок Покрився пурпуром червоним, В болото крові замісивсь (Шевч., II, 1953, 276); Як заволіклося, похмурилося небо, як пішли дощі та замісилася грязюка, то задрипані та попідтикувані перекупки перестали цікавитись міськими новинами (Л. Янов., І, 1959, 237).
2. тільки недок. Пас. до замі́шувати1
1.
ЗАМІ́ШУВАТИСЯ2, уюся, уєшся, недок., ЗАМІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. до чого, у що. Приєднуватися до чого-небудь. Я й собі замішалась у щільну юрбу, — хотілося розбити чим-небудь свої враження (Л. Укр., III, 1952, 621); Сагайдак весело поздоровкався з косарями і одразу замішався до їхнього гурту (Кучер, Прощай.., 1957, 413); // Приєднавшись до натовпу л: дей, стада тварин, переставати виділятися, губитися серед них. Корова здохла, ..овечку одну метелиця напала — здохла, а друга так в отарі замішалась і загинула по сей день (Барв., Опов.., 1902, 202); Вертали з двора якісь робітники, хлопці замішалися поміж них і разом вийшли (Март., Тв., 1954, 151).
2. розм. Ставати причетним до чого-небудь. Коли жінки де замішались.. Коли з розказами втаскались Та пхикання ще додадуть; Прощайсь навік тоді з порядком (Котл., І, 1952, 191); [Сестра Мархва:] Через його вона і в черниці захотіла. Там третя яка замішалася, що стала між ними (Мирний, V, 1955, 102).
3. тільки недок. Пас. до замі́шувати2 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 214.