ЗА́МІШКА, и, ж.

1. Рідка страва з борошна, запареного окропом і звареного. Тітка варили замішку з кукурудзяного борошна (Томч., Готель.., 1960, 86).

2. с. г. Напіврідка суміш різних кормів для годування худоби.

ЗАМІ́ШКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що заміша́ння 2. Замішка зробилась (Сл. Гр.).

2. Перешкода, перепона; затримка. [Семен Іванович:] Ти нас і поблагослови, як дітей своїх. Тепер ні в чім не буде замішки (Кв.-Осн., II, 1956, 356); -Твоя, сину, покійна баба правду казала: «пішки — не буде замішки»… (Вишня, І, 1956, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 214.

За́мі́шка, ки, ж.

1) Замѣшательство, путаница, неурядица. Драг. 242. Замішка зробилась. Багато буде замішки. Черк. у.

2) Помѣха. Пішки — нема замішки. Ном. № 11371.

8) Родъ мучнаго кушанья. Угор. Замішка житна на молоці. Вх. Лем. 416.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 67.