ЗАМІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заміша́ти. Єдиними ліками була. земля, її, чорну, рахманну, козаки брали з-під ніг і, замішану на слині, прикладали до ран (Панч, Гомон. Україна, 1954, 408); — Про той заколот на ярмарку, що колись вчинився за панщини, не чули?.. Там була замішана наша бабуся… Через неї і зчинилося все теє (Вас., II, 1959, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 214.