ЗАМІ́ЧЕНИЙ, а, е. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до замі́тити 1. — Ви давно, — каже [секретар ], — замічені, що у вас не вживеться ні один помічник (Мирний, І, 1954, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 213.