ЗАМІ́ТЬ, ме́ті, ж., діал. Збірн. до за́мітник. Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 213.

Замі́ть, ме́ті, ж. = Заме́т 2. Заміть до́бра у магазині. Н. Вол. у. Хата у заміть зроблена. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 66.