ЗАМІ́ТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який усе помічає; спостережливий. Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться (Сл. Гр.); [Пан Маркел:] Розумний [Кармелюк], хитрий, дужий, як лев,.. замітливий, як каторжник! (Вас., III, 1960, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 213.

Замі́тли́вий, а, е. Наблюдательный. Панич Павлик у нас дуже замітливі. Лохв. у. Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться. Грин. III. 311.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 66.