ЗАМІСНИ́К, а, ч. Те саме, що засту́пник 1, 2. Біляєв перебирав у пам’яті всіх членів партії, намагаючись обрати когось з них своїм замісником (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 212.