ЗАМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., рідко. Дуже швидко завезти, завести, занести кого-, що-небудь кудись. Мене вхопили двоє молодиць попід руки — ..замчали мене кудись на кінець села межи діти… (Вовчок, VI, 1956, 225); Тоді стара Ростиславиха ридала, Що ти [Стугна-ріка] її молодого сина замчала (Мирний, V, 1955, 277).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 226.

Замча́ти, чу́, чи́ш, гл. Замчать, занести. Мир. ХРВ. 24. Козацькі суда на три части розбивало! Першу часть оббивало, в тихий Дунай замчало. Лукаш. 61. О, нещаслива доле ти звеліла орді в турещину мене замчати. К. ЦН. 214. Вхоплено й замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. ХП. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 70.