ЗАМУ́ТНЕНИЙ, а, е, рідко. Який став мутним. Його будили. Він лупав великими замутненими очима, сердито повертався на другий бік і на якийсь час затихав (Вас., II, 1959, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 226.