ЗАМУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин, ч. до замурува́ти. З низу і майже до верху вікна були замуровані, лише у верхні дві шибки виднівся прямокутник синього неба (Чорн., Визвол. земля, 1959, 85); Мотря стояла, підперши спиною стіну, біля вузенького, замурованого морозом віконця (Руд., Остання шабля, 1959, 208); На кінці кожної казарми в кутку стояли здорові казани, замуровані в цегляну піч, де варили бурлакам їсти (Н.-Лев., II, 1956, 200); * Образно. Розчахувалося замуроване хмарами небо, і на мить блакитно-вогненні батоги сковзнули з щілин понад Васютинцями (Ле, Ю. Кудря, 1956, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 224.