ЗАМУ́РЗАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. д заму́рзати і заму́рзатися. Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки та носять до бочки, а весела замурзана солодким соком дітвора нишпорить попді кущами, вишукує непомічені грона (Коцюб., І, 1955, 191); Підійшов хлопчина років тринадцяти, …він тримав у замурааних землею руках якусь в’ялу стеблинку, очі його променіли, мов діаманти (Ю. Янов., II, 1954, 116); // заму́рзано, безос. присудк. сл. Майстер поліції виглядає насправді жалюгідно.. Мундир замурзано в сажу, волосся скуйовджене й обсмалене, рукав відірвано, штанина пожмакана… (Ю. Янов., ІЛ 1959, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 224.