ЗАМУ́ЛЮВАТИ, ює, недок., ЗАМУ́ЛИТИ, ить, док., перех. Заносити мулом, піском і т. ін. На Україні є сотні тисяч гектарів діючих ярів, які.. замулюють ріки, ставки, сіножаті, дренують грунт і цим знижують його родючість (Наука.., 8, 1959, 28); 3 крутих глинистих урвищ просто через двори бігли весняні потоки, замулюючи бруковану вуличку рудим місивом (Мур., Жила.. вдова, 1960, 187); — Нагадай мені, аби я на малім ланку під «сусіднім» лісом викопав сими днями шанець. Я посію там гречку, і як прийдуть дощі, аби мені не замулили гречки (Коб., II, 1956, 143); // безос. — Що без нас було б тут? Чи пив би хто воду з цього колодязя? Давно б його замулило, занесло… А так весь степ п’є (Гончар, Тронка, 1963, 57).
◊ Заму́лювати (заму́лити) о́чі кому — вводити в оману, дурити кого-небудь. [Варка:] Погнав [чоловік] у ярмарок телицю.., продав за вісімнадцять карбованців і. всі гроші пропив… [Xарько:] Що ж ти очі людям замулюєш? А очіпка хіба я тобі не купив? (Кроп., III, 1959, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 224.