ЗАМРІ́ЯНО. Присл. до замрі́яний 1. Самосад сховав книжечку, схилив голову на руки, замріяно дивиться в далечінь (Корн., II, 1955, 339); [Яків (замріяно дивиться на небо):] Скільки там ще світів є! Світи, світи… (Зар., Антеї, 1961, 20); * Образно. Пливуть замріяно й журливо Вкраїни рідної пісні (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 223.