ЗАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМОЧИ́ТИ, очу́ о́чиш, док., перех.

1. перев. док. Робити мокрим, вологим. Марина дужче загорнулась у свій платок і пішла обминаючи невеличкі калюжки, боячись замочити свої ноги в драних черевиках (Гр., 1, 1963, 264); Один по одному суворовці стрибають у воду. Обережно, щоб не замочити клуночка з одежею, вони пливуть на той бік (Багмут, Щасл. день.., 1951, 145); Замочила хустиночку, Дрібні сльози витираючи: Ох, і видивила свої карі очі, Тебе, серце, виглядаючи (Укр.. лір. пісні, 1958, 265)

2. що. На деякий час занурювати у воду (розчин або заливати водою (розчином) що-небудь з певною метою. Квашену капусту перебирають і віджимають сік. Якщо капуста має зайву кислотність, її промивають два-три рази в холодній воді.. або ж замочують на 1-2, год. (Укр. страви, 1957, 187); За три-чотири дні до сівби ланка замочила насіння (Нові спос. вирощ.. буряків, 1956, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 222.

Замо́чувати, чую, єш, сов. в. замочи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Намачивать, замочить, обмачивать, обмочить. І риби не зловив, собі штани замочив. Чуб. III. 326.

2) Намачивать, намочить въ воду деревянную бочарскаго издѣлія посуду, чтобы она разбухла и не давала течи.

3) — намітку. Обрядъ въ концѣ крестинъ. Погуляли, вже б слід іти намітку замочувати, а Семен просить, щоб ще по чарці. О. 1862. VIII. 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 69.