Про УКРЛІТ.ORG

заморока

ЗАМОРО́КА, и, ж.

1. розм. Те саме, що моро́ка; клопіт. Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (Коцюб.. III, 1956, 7); // перен. Про того, хто завдає великого клопоту і т. ін. [Конон:] Ах пій ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (обійма її і цілує) (Крон., II, 1958, 503); Це не людина, цей Боровик, а якась світова заморока. З лікарні тікає — не втримаєш — з санітарами єдиний фронт організовує, вони за нього горою стоять (Собко, Справа.., 1959, 284).

2. діал. Задушливі випари. Сонечко стояло вже серед неба і пекло немилосердно, піднімаючи хмарою густу, вонючу замороку нафтову понад Бориславом (Фр., V, 1951, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 220.

Заморо́ка, ки, ж. Помраченіе, а переносно: одуреніе, ошеломленіе, приведеніе въ безпамятство, мученіе. Ну, це діти! заморока світа. Подольск. г. Оце мені чиста заморока з тими дітьми. Подол. г. заморо́ки на не́го упа́ли. Онъ лишился сознанія. Вх. Зн. 19. Употребляется въ приложеніи къ человѣку, способному заморо́чити — сбить съ толку, одурить, вскружить голову. Котрий хлопець заволока, то то моя заморока. Грин. III. 649. Ой дівчино-замороко, не йди замуж сюю року. Грин. III. 653.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 68.

вгору