ЗАМОРДУВА́ТИ¹ див. замордо́вувати.

ЗАМОРДУВА́ТИ², у́ю, у́єш і ЗАМОРДА́ТИ, а́ю, а́єш. недок., перех., діал. Надягти на морду коня повід. Один з козачих старшин не витримав у сідлі, замордував коня й потім потяг його нагаєм (Ле, Україна, 1940, 44); * Образно. [Кирило:] Як сяду було на неї [відьму], та замордаю, та як почну хвайдою маніжити, аж мило з неї клубками котиться!.. (Крон., II, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 220.

Замордува́ти, ду́ю, єш, гл.

1) Замучить на смерть. А титара того… усяк мордували. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть та й запалють. А потім, замордувавши, голову йому одрубали. ЗОЮР. І. 265. Тисячі ще других замордували лютими муками. Стор. МПр. 49.

2) Измучить. Кінь замордований стоїть. Шевч. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 68.