ЗАМОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, док.
1. Почати молоти, розтирати зерно, перетворюючи його на борошно. Млин замолов (Сл. Гр.).
2. чим, розм. Почати махати. Собача замололо хвостиком, підбігло й почало тертися коло ніг (Вас., IІ, 1959, 341); Гнідко, вивернувшись на траві, наміряється перекинутись; хитнеться з боку на спину, підніме ноги вгору, замеле ними та й упаде на бік (Мирний, IV, 1955, 318).
3. перев. у сполуч. із сл. язиком, зневажл. Почати швидко говорити про що-небудь, не варте уваги. — Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й господи! — замолов язиком Юруш (Н.-Лев., III, 1956, 296); [Семен:] Ну, замолов [Іван]! Починай-бо пісні! (Кроп., І, 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 219.