ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. Глухий, похмурий (про голос). Редактор надувся і замогильним голосом запевняв мене, що цензор викине конче статтю (Коцюб., III, 1956, 179); — Стала водокачка, — замогильним голосом повідомив з ходу Мазуркевич (Гончар, Таврія, 1952, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 218.

Замоги́льний, а, е. Загробный, замогильный. Прорицав людям Божі замогильні тайни. К. Гр. Кв. XXIII.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 67.