ЗАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замо́вити 1, 2. — Шкода, що ми не можемо поїхати разом з нею до міста. У мене й коні замовлені (Л. Укр., III 1952, 575); На пристані вони взяли замовлену зучорашнього дня невелику шлюпку (Собко, Скеля.., 1961 107); — Будуть унуки — теж повмирають, а мій ліс усе стоятиме… — Тобто він замовлений, до страшного суду стоятиме? (Л. Янов., І, 1959, 347); // замо́влено безос. присудк. сл. Вінок уже замовлено, і гроші на нього помалу збираються (Коцюб., І, 1955, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 216.