ЗАМИ́СЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАМИ́СЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Починати роздумувати, зосереджено думати про кого-, що-небудь, розмірковувати над чимось. Найбільше замислювався і вболівав [Дунай] над долею сина (Стельмах, Хліб.., 1959, 428); За життя татка нікому й не спадало на думку замислюватися про «завтра», бо знали: буде так, як захоче татко (Вільде, Сестри.., 1958, 512); Замислилась [Софія]: «Який то буде сей вечір?» (Л. Укр., III, 1952, 500); // Поринати у роздуми, віддаватися своїм думкам. Марійка впіймала себе на тому, що замислилась і не зробила жодного уроку (Донч., V, 1957, 237); Потім сів [Жук] під ясеном, схилився на руку й замислився (Вас., І, 1959, 112); * Образно. Квітчастий луг і дощик золотий. А вдалині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі… (Тич., І, 1957, 27).

Не зами́слюючись — рішуче, без вагань; не роздумуючи. Саїд Алі Мухтаров не замислюючись ішов у парк на острівок (Ле, Міжгір’я, 1953, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 209.