ЗАМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗАМИРИ́ТИСЯ, ирю́ся, и́ришся, док., розм.

1. Налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир; миритися. — Вас женуть не на війну, а в неволю. Чуєте? У неволю! У живу данину перському шахові, бо він не замиряється з падишахом без живої данини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 456); Ми підвелись. Іван простяг руку офіцерові. — Замирімся, пане капітане (Досв., Вибр., 1959, 182); Мар’ян теж вирішив замиритися з Антоном та й більше ніколи вже не ворогувати (Чорн., Визвол. земля, 1959, 196).

2. Скорятися кому-, чому-небудь, примирятися з тим, що є. * Образно. Влаштувавшись на новому місці, Хома швидко вгамувався і замирився з долею (Гончар, III, 1959, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 209.