ЗАМИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАМ’Я́ТИСЯ мну́ся, мне́шся, док.

1. Відчувати збентеження, нерішучість і т. ін.; ніяковіти. — Кажу, що у мене грошей нема, а Яків десь на роботі. Як прийде, з ним побалакаєте.. — Та ні, не те… — заминаючись, почав дід (Мирний, І, 1954, 290); Як не той став хлопець, оставшись з панянками; зам’явся зараз, закахикався (Свидн., Люборацькі, 1955, 85); Командир загону прискіпався, до Яреська: — Ти їх [бійців] відпускав? — Яресько, на мить зам’явшись, відповів, що — так, відпускав (Гончар, II, 1959, 72); // Переривати мову, замовкати на якийсь час від збентеження, нерішучості, ніяковосі і т. ін. — Я, — зам’ялась Неля, час від часу позираючи на сестру, наче міркуючи, наскільки можна відкриті перед нею своє серце, — я… не знаю, як бути… (Вільде, Сестри.., 1958, 428); —Вся справа в організаці праці, — відповів Лінке, — і ще… — Тут він трох зам’явся, не знаючи, як пояснити свою думку товаришеві (Собко, Запорука.., 1952, 216).

2. тільки недок. Пас. до замина́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 208.