ЗАМИ́МРИТИ, рю, риш, док., розм. Почати мимрити. Вона.. сіла на стілець і замимрила: «матусю… матусю… вчителька… вчителька…» (Коцюб., І, 1955, 319); Замимрив [Штефан] щось і.. метнувся надвір (Галан, І, 1960, 478).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 208.

Зами́мрити, рю, риш, гл. Забормотать. Замимрив тихим голосом. О. 1861. IV. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 65.