ЗАМИЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Почати милувати.

2. Осипати ласками кого-небудь, втомити, замучити пестощами, запестувати. «Та я ж його за це замилую, та я ж його закохаю, та я ж йому ноги обцілую, та я ж…» Мар’яна вхопила голову в руки й заплющила очі (Вас., І, 1959, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 208.

Замилува́ти 2, лу́ю, єш, гл. Полюбить. А мій милий замилував иншу. Вх. Лем. 416.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 65.