ЗАМЕТІ́ЛЬ, і, ж. Сильний вітер із снігом; хуртовина. Від самої землі, здавалось, до хмар бушувала й крутила заметіль (Збан., Ліс. красуня, 1955, 8); Мало не всю ніч мела перша густа заметіль. Вітрець.. гнав поперед себе дрібний, сухий сніг (Коп., Як вони.., 1961, 174); * Образно. Буде ще .. простір лиману, і вітер попутний, і біла заметіль чайок над головою (Гончар, Тронка, 1963, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 206.