ЗАМЕРЗА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до замерза́ти. Захлюпала мертва, ніколи не замерзаюча твань (Гончар, II, 1959, 416); Тут він примушує її рухатись, тупцювати, і сам тупцює навколо неї, як дятел біля замерзаючої синички (Стельмах, Хліб.., 1959, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 205.