ЗАМА́ШИСТИЙ, а, е.

1. Для якого характерні широкі, вільні рухи. Дивився б не надивився, як вона робить щось чи просто як вулицею йде: лице підняте.. і руками широко розмахує, аж за спину їх закидає. І хода така пружна, замашиста (Гончар, Тронка, 1963, 105).

2. розм. Який має значні розміри. Один був старший пан, високий, статний, з замашистими.. вусами (Фр., III, 1950, 215); Гандзя повагом дістав кисета з махоркою, скрутив із шматка газети замашисту цигарку й смачно закурив (Ю. Янов., Мир, 1956, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 203.