ЗАМА́НЛИВИЙ, а, е. Який чимось приваблює, обіцяє що-небудь приємне. Багато порад, побажань і напучувань наслухалась тоді дівчинка. Ще з початкової школи навертали її на заманливу стежку — в балет (Баш, Надія, 1960, 139); Думка про те, що можна лягти й розправити ноги, була надзвичайно заманлива (Ткач, Крута хвиля, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 201.