ЗАМАНИ́ХА, и, ж. (Есhіпорапах horridus). Чагарникова рослина, стовбур, гілки й листя якої вкриті колючками й яка має соковиті плоди. Могила вся поросла заманихою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 201.