ЗАМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. І. Робити ескіз, малюнок з кого-, чого-небудь. Коли я замальовував у альбомі натхненну постать діда, від поспіху і хвилювання олівець мій шипів, як розпечений (Вол., Дні.., 1958, 65); Тарас.. притискав до грудей альбом для ескізів, бо мав намір замалювати Пушкіна в труні (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961,26).

2. Покривати, замазувати фарбою і т. ін. що-небудь; заповнювати малюнками. Хлопчик сміливо й натхненно Замальовує зеленим Каракумську широчінь! (Мур., Піонер, слово, 1951, 51); [Сабіна:] Твоя рабиня вже долежить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює (Л. Укр., III, 1952, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 201.