ЗАМАЙОРІ́ТИ, ри́ть, док.

1. З’явитись вдалині, невиразно завиднітися крізь що-небудь. В світанкових присмерках скоро замайоріли крізь рідкі переліски високі вежі Варшави (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5); Якщо тільки замайорить на березі «рибацький» бриль Бориса Каминецького, Бронко прожогом збіжить униз (Вільде, Сестри.., 1958, 221); Коли в шляхову просіку з пагорка замайорів удалині димок з димаря крайньої хати, Богун почув позаду гомін (Ле, Наливайко, 1957, 299); // Замелькати, то з’являючись, то зникаючи. Передній ряд людей.. захвилював колом, побравшися за руки, і зараз посеред кола замайоріла Дарчина голова (Л. Укр., III, 1952, 671); [Невідомий (сміється):] Еге, в мене військо не просте: свисну — тільки сухий лист перед очима замайорить (Вас., III, 1960, 233); // Виділятися кольором, строкатістю кольорів. На безмежнім лану.. загуркотів трактор, призивно замахали крилами косарки, замайоріли хусточки дівчат-в’язальниць (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 81); Свисток судді, — покотився по зеленому полю футбольний м’яч і замайоріли по полю різноколірні майки… (Вишня, І, 1956, 404); Між нашими замайоріли й зелені румунські шинелі — румуни теж брали участь у спільній атаці (Гончар, III, 1959, 163).

2. Почати майоріти (звичайно про прапор). Прапор замайорів у ясному небі, і моряки почули його хвилююче тріпотіння (Кучер, Чорноморці, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 200.