ЗАЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, док.

1. розм. Залишитися на літо.

2. безос., діал. Вистачити до літа, до нового врожаю. Повитрачувались з хліба, з сіна, з соломи, — не залітує, доведеться купувати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 192.

Залі́тувати, тую, єш, гл.

1) Остаться на лѣто.

2) Хватить до новаго урожая. Повитрачувились з хліба, з сіна, з соломи, — не залітує, доведеться купувати. Конотоп. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 60.