ЗА́ЛІК, у, ч. Перевірка знань студентів і учнів вищих і спеціальних середніх навчальних закладів без оцінки в балах. Ця думка не покидала Максима увесь день, і коли він сидів на семінарі з вищої математики, і коли розв’язував завдання з математичного аналізу, готуючись до заліку (Рибак, Час.., 1960, 241); // Перевірка досягнень в оволодінні яким-небудь видом спорту; // розм. Запис у відомості чи заліковій книжці про зарахування перевірених знань або спортивних досягнень. Володимир зашарівся. — Це що, екзамен?.. Тоді став залік, бо знаю (Руд., Вітер.., 1958, 109).

Склада́ти (скла́сти) за́лік (за́ліки) — проходити перевірку знань або спортивних досягнень. — Здрастуй. —Ти чого тут? — питає дівчина. — А, це ти, — недбало каже Микола. — Стьопу Матюшенка жду. Заліки складає (Собко, Матв. затока, 1962, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 191.