ЗАЛІЗЯ́КА, и, ж., розм. Довгаста залізна штаба або взагалі шматок заліза. — Машина скакнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Поглянемо — аж отакенна завтовшки залізяка у ній застряла (Мирний, IV, 1955, 247); Колись там був перекинутий з каменя на камінь місток, од котрого зостались тільки товсті залізяки (Н.-Лев., II, 1956, 139); Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200); // Предмет із заліза. Важко клацнув замок гармати. Тривожачись, Мірошниченко обома руками схопив довбню, подався назад і вдарив по залізяці (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 190.