ЗАЛІЗНИ́ЧНИК, а, ч. Людина, що працює на залізниці, на залізничному транспорті. Залізничник пішов до вокзалу (Сміл., Сашко, 1954, 87); Порожньо на засніженому пероні. Лише поодинокі постаті залізничників з ліхтарями в руках, як тіні, мовчки снували по коліях та біля класних вагонів (Головко, II, 1957, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 189.