ЗАЛЯ́КАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заляка́ти. Залякана потоком слів Меланії, відіслала [Олена] її.. до Безбородька (Вільде, Сестри.., 1958, 574); Він був певен того, що залякане ним селянство одразу ж викаже, де переховується Архип Товчигречка (Епік, Тв., 1958, 445).

2. у знач. прикм. Боязкий, лякливий. Залякана сільська дитина, нечесана, погано одягнена, стає жертвою школярів і грубих, неосвічених учителів (Коцюб., III, 1956, 27); У жінки високо піднімались груди, очі її розширились, поскляніли. В цю мить вона нагадувала заляканого.. звірка (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 135); // Який виражає страх, переляк. Вона глянула на мене заляканими очима (Коб., III, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 198.