ЗАЛЬО́ТНО, рідко. Присл. до зальо́тний 2. Проходячи близько Софії, він усміхнувся і привітненько, зальотно кивнув головою (Л. Укр., III, 1952, 542);

Заспівала в кущах синиця, й зальотно почали висвистувати червоногруді снігурі (Кучер, Голод, 1961, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 199.