ЗАЛЬО́ТНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. зальотникові. Хлопці вихвалялися своїми зальотницькими перемогами, особливо Тиміш (Грим., Незакінч. роман, 1962, 16); Виплекане обличчя [папи], розкішні чорні вуса, ловеласівський зальотницький погляд (Мельн., Обличчя.., 1960, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 199.