ЗАЛУ́СКАТИ, аю, аєш, док.

1. неперех. Почати лускати, утворювати сухі, різкі звуки, схожі на тріск. Товстенький із задоволенням залускав пальцями (Досв., Вибр., 1959, 171).

2. перех. Почати лузати, лущити що-небудь (насіння, горіхи і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 196.

Залу́скати, каю, єш, гл. Затрещать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 61.